Не плачте Мамо ви, Матусю,
Що я до вас не повернуся.
Із фронтових курних доріг,
Вже не ступлю на ваш поріг.
Немає вашої вини,
Що не вернусь живим з війни.
Мене Ваш хрестик не зберіг,
Бо вберегти його не зміг.
Під Ураганною сівбою,
Обоє ми не вийшли з бою.
Мене нема й його нема,
Майбуть не наша то війна…
Невже в нас віра похитнулась,
Чи може доля відвернулась?
Не плачте Матінко, - небого,
Тепер літаю, я у Бога.
У стайнях Раю й тишини,
Мені там видно з вишини.
І з ненависним Сатаною,
Сам Бог стає вже до двобою.
Тож над донецькими степами,
Він буде поряд Мамо з нами.
І зникне ж.д… і Пройдисвіт,
Пора будить, вчорашній світ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602643
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 28.08.2015
автор: Дід Миколай