Вона одна мала серце із квітів,
Які цвіли, напуваючись кров'ю.
Мабуть були то червоні троянди,
Бо її шкіра бліда, наче сніг.
Немов шипи її погляд колючий,
Та і сама вона біль завдавала.
А після себе завжди залишала
Лише червоний пелю́стковий слід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602339
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 26.08.2015
автор: Визир Валерия