Який погожий день...
Яке осіннє літо!
Далекі голоси.
І дощ не шелестить.
Яка красива мить!
Як хочеться ще жити,
коли нема біди
і серце не болить.
Та войовнича ніч
безсонням наступає.
Очікує руки
замислене перо.
Описує добро,
яке уже минає.
І ниє у душі
Адамове ребро.
Сіріє за вікном.
Засокорили кури
і півники деруть
із горла голоси.
У темені яси
стаємо на котурни,
чекаючи дощу,
якщо нема роси.
А гама житія
у кольорі, у звуках
дарує із небес
Ярилове тепло.
Деремо голоси
за волю і село.
А окаянне зло
готує до розлуки.
Живемо в боротьбі,
конаємо у муках
і вільні лиш тоді,
коли усе пройшло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602335
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.08.2015
автор: I.Teрен