Що рве сітківку як легке панно?
Вона уже не може фіксувати
Оте важке задушливе кіно.
Хто залишив її на довгих чатах?
Невже або змирись, або впадеш?
І успіх тимчасовий ввись підніме.
Щоб потім довелося з- поза меж?
Хто відбудує зранені руїни?
На попелищі не росте трава,
Пройдуть віки. Чи нам дадуть зціліти?
Живі слова. Іще живі слова.
Землі також судилось залишитись.
А значить будуть мальви і степи,
Сльозами змиєм кров, загоїм рани,
І знову понесемо у віки
Все те, що залишилося із нами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602204
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.08.2015
автор: Траяна