Осколками гарячими улучив в серце,
Із жаром холод у зворохобленій душі.
Аж стерв’ятник кружляє, ти де, відкупнице?
Моя ти, доля, ласки твої такі скупі.
Тіло ж відозвою плоті колуном в розум,
Шматує сутність, на кусні рве:"Спинись, не йди"...
Маячить в тіні днів невідворотний фатум
І голос Ангела шепоче: "Усе прости"...
"Прощаю".., - заледве чутно - порух губами
І ніжність, тепло: живицею, струмком в стовбняк.
А колом прут - пече - не розведеш руками,
Що не підвладне волі - не зміниш те ніяк.
23.08.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601543
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2015
автор: Валентина Ланевич