Квiтку, обiрвану, що лишив бiля скла -
Пiднятися пальцями змушую.
Ранкова роса з пелюсткiв вiдiйшла
На вiях пилюку пострушую.
Розтанув твiй слiд, як примара в снiгу,
Квiтневим теплом стежка вкрилася.
Я пролiсок нiжно в руках збережу,
Пiд ковдрою разом зiгрiюся.
Навколiшки стали тонкi почуття,
Пробiглися стелею п'яними.
I дивляться в небо, неначе дитя,
Щоб бути тобою коханою...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601374
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2015
автор: Глорія