людині властиві погані думки
погані риси душі
і погані вчинки.
людина може і повинна брехати,
має повне право щось не сказати
не договорити,
в собі тримати.
людина може жити так, як забажає
і пофігу на те що хтось так не вважає.
людина має право робити все, що їй по душі:
бухати, курити травку чи грати на сцені.
людина має право
і матиме завжди,
але, якщо іде розмова про інших істот на Землі
але, якщо йде розмова про честь і гідність тих,
хто поруч був,
хто завжди був і не відпускав,
хто терпів і ні слова на разу поганого не сказав,
то людина тут немає ніяких прав.
вона не має права когось бруднити своєю ідіотською брехнею,
немає право будувати історію свого життя на брехні,
і клястися у тому, що насправді було,
а вона говорить: "ні !"
робити себе в очах людей такою беззахищеною та кволою
що ти робиш ? для кого ти це робиш ? для чого ти це робиш ?
хочеш здатися кращою на фоні гарних та чудових людей ?
брехня - це не вихід
брехня - це брехня
і рано чи пізно все повернеться тобі сповна
людина - то безодня секретів і думок
не знаєш, що вона зробить зараз.
чи через крок.
вона може сказати, що спить одна
говорити, що сексу вже давно нема
дивитися в очі, і казати, що це дійсно так.
а насправді - вона сука ще от- така. на тверду 5-ть.
тобі здається, що, часу вже достатньоно прамайнуло
вона все одно ще та
в ній все одно ще те
і ти дивишся у її добрі очі
ти бачиш серце то ,чисте та дівчоче
тобі здається що воно чистеньке
а насправді там давно вже того бруду натекло
і не одну жменьку.
не слухати
не говорити
не довіряти
жодне слово в серйоз не сприймати
бо це - насамперед загроза для тебе
і твого життя
вірити, любити ,
а потім ..
а потім як сніг серед літа..
актори - вони такі актори
сьогодні скажуть, що хворі
а насправді - щасливі та здорові.
вони скажуть що милі і і такі цнотливі
і на їхньому фоні ти вважатимеш себе реальною скотиною
ти думатимеш, що вони такі чудові
а ти - якесь чмо, яке спить з ким попало і іі немає нічого серйозного.
вони заплачуть, коли потрібно, щоб їх жаліли
і придумають ту історі,яку б вони хотіли
ніколи ти не дізнаєшся, що в них в душі
бо вони той вид людей, які грають не тільки на сцені,
а й в житті.
ніби живеш
ніби довряєш людині
і віриш їй , бо личико те, таке миле і красиве
і ніяк не можеш уявити
повірити у те
що одним хорошим днем
ти зрозумієш -
брехня усе
коли людина - світ для тебе
коли вона - частина твого життя
і так
немов ножом у серце
і так
немов уже ти не жива.
нас змінюють не роки
не дні які летять
не колір одягу чи волосся
не жир на животах.
нас змінюють от- такі скотини
які , якимсь чином, приходять в наше життя
сміються
обіймають
підтримують
звеселяють.
слухають
вони як паразити у організмі людини
здається є
але не відчуваєш одразу їхнього впливу
не відчувають одразу, що вони несуть в собі зло і руйнування
через час
через роки вони принесуть страждання.
женіть таких від себе
не дозволяйте їм проникнути у голову
не дозволяйте їм говорити
бо після їхніх слів ви вже не зможете нормально жити
після них ви навчитесь не довіряти
не довіряти людям
ніколи
не вірити
ви навчитесь мовчати
мовчати тоді , коли рветься все на волю
мовчати як німий, якийі з народження не говорить
ви навчитесь не слухати
не вислуховувати
і бачити в людях тільки погане
ви станете черствимми, злими і просто не людьми
бо будете памятати як колись близька людина залишила шрам у душі
була людина в житті
а зараз - нема її
не буде
бо ж не треба в житті такого
яке крім брехні не носить у собі нічого..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601319
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2015
автор: taniyaa