Переспів вільного перекладу Артури Преварської
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601180
Остання людина зірвалася з ланцюга,
Та, волею п'яна, не відає: мрій замало.
І навіть скажені ритми серцебиття –
Це поштовх лише, щоб (укотре!) себе здолати.
Остання людина сховалась уже за ріг,
Ось пагорб… вершина… (чи, може, фата-морґана?)
Свідомість святкує своє переможне "втік!" –
Насправді ж той містоланцюг, на жаль, нездоланний,
Бо звичка раба, переплетена з ДНК,
Далека від думки про переформатування.
Остання людина замружилася (слабка?).
А зорі ж у небі… мов шансом останнім…
Останнім?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601218
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.08.2015
автор: ptaha