[де ви, браття?]

де  ви,  браття?  де  ви?  де?
чи  повернетесь  до  мене?
час  нитки  свої  пряде
на  хрещаті  гобелени...
залишились  на  війні  
під  підбитим  бетеером,
привезли  в  есесесери
вас  у  цинковій  труні...

відбиває  відблиск  цинк
сліз  сестринських,  сліз  родинних  -
брат,  онук  і  мужній  син
повернувся  в  Україну.
повернувся  вантажем  
славнозвісним  «номер  двісті»...
гострі  почуття  на  вістрі
не  розкриють  цинк  ножем.

...на  хрещаті  рушники
вишиті  на  два  кольОри,
час  лягає  на  цинкИ,
з  гір  чужих  принісши  горе.
колір  чорний  -  то  журба,
а  червоний  -  то  кровиця...
і  на  небо,  і  на  лиця
біла  стелиться  канва...

в  площу  Красну  камінь  кинь
із  чужого  Кандагару,
Україно,  то  твій  син
в  твердь  земну  лягає  даром.
не  тебе  він  боронив  
у  проклятім  тім  Афгані,
щоб  сидів  в  Кремлі  Вованич
кров  юначу  він  пролив...

та  немає  вороття  –  
а  в  Чечні  у  роті  N-ській
віддають  своє  життя  
хлопці  з  Вологди  й  Смоленська,
де  чекають  матері,
як  чекають  сина  всюди  -
небо,  зорі  угорі  
одинакові...  і  люди...

...на  хрещаті  хоругви
в  батьківських  руках  старечих,
час  прокляття  до  Москви
материнських  та  лелечих...
де  ви,  браття?  де  ви?  де?  
повертайтеся,  сокОли!
вас  із  пам’яті  ніколи
злодій-час  не  викраде!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60099
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.02.2008
автор: drillinger