Я життя свого книгу листаю,
Теплі спомини вип’ю, мов сік,
Їх на вістря часу нанизаю,
В найчистішій скупаю росі.
Не в росі, а у срібній сльозині,
Бо ж всього вистачало в житті:
Й незабудки, усміхнено-сині,
І стерня, що колола в путі.
Сторінки буду серцем читати,
А очима лиш буду водить,
Й оживуть звідти батько і мати,
Й юний брат у обіймах води.
І високі стрункі осокори,
Що зросли мало не до небес,
Сиві свідки війни й непокори,
Ще й бабуся, що сіно гребе.
І замре тоді серце від щастя,
Бо ж вернулось в покинутий рай.
Доле вірна, хоч ти не пручайся,
Зайвий раз мені душу не край.
23.01.2015.
Ганна Верес
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600832
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.08.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)