руйнування як самоціль
як мета
оптимістів зі стажем
які втратили віру
та надію
у власне майбутнє
і справжнє
життя
підшкірно вживляючи
імплантати сонячного
проміння
задля того щоб посмішки
були щирішими
вони виходять на вулиці
рідного міста
на ймення Рівне
щоб втекти від
себе самих
[наштовхуючись
один на одного]
мовби острівки
чужих нещасть
чужих самотностей
які на мить
поріднилися
9 серпня 2015 [06:42]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600669
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.08.2015
автор: Віктор Шупер