І що мені було робити з ним,
коли він напівпритомний лежав на моїх колінах?!
А в його голосі така туга і ще ці арабські пісні,
які засипають мене своїми пісками,
розсипаються у волоссі і тонуть у Середземномор'ї.
І що робити коли біженство єдиний притулок?
Він просить залишитись на кілька днів у моїй квартирі.
І як йому сказати що на мене чекає хто-інший,
який спить зараз на верхній полиці в потягу Південної залізниці.
Хоча жінка твоя також під палючим сонцем пустелі,
спускається по схилу, набираючи з ріки воду,
теж чекає тебе і збирає аметистові камінці.
Населяє їх бережно,так як роблять близькі для найближчих.
То чому ж ти досі на моїх колінах
і не можеш нічого згадати?
Але ти лежи! Набирайся сил!
Завтра й мені збивати в кров кулаки.
Поки лежи,боліди нехай засліплюють очі.
Вдихай – видихай,
саме час відчувати себе безкінечно живим.
І кидати минуле до дідька, без пам'яті.
Бо свобода твоя - зробить тебе сильнішим,
бо свобода твоя - повільно тебе розітре.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600474
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2015
автор: Мері Benovski