Не упаду кометою незримо я
Без вороття в обійми насолод.
Зовеш куди мене так вабно римою?
У недосяжні простори висот?
Не упаду в бою безастережно так ,
Даремно мед у бесіди вплітав...
Від тебе я на боці протилежному,
У нас немає на кохання прав.
Миліші узи шлюбні, подаровані
Із піднебесся; любі береги,
Де очі ніжно зранку заціловані,
В польоти кличуть тихі вечори.
Вночі накриє п'янко покривалами
Та забере усю, до решти, шал.
По самі вінця переповню лавою,
Заллю відкритий у душі портал.
Не упаду в очей солодкі омути,
Що обплітають, ніби на біду.
Мені шість років щастя сяє золотом,
В медові ріки я не упаду!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600197
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2015
автор: Уляна Яресько