Маленьке сонце у дворі
у вікна заглядає.
Вітаюсь з ним я кожен день,
у відповідь киває.
Чекає-підійду до нього
і ми порозмовляєм.
Розкажу серця свого тугу,
а він поспівчуває.
І тихо покладе голівку
в яскравих пелюстках
мені на груди.І притихне
як дивний жовтий птах.
Чарівний птах з казок дитинства
дарує спокій він.
І забирає всі тривоги,
а з ними серця біль.
Жену думки я про розлуку,
бо вік короткий має.
Засохне мила моя квітка,
насіння позбираю.
А на весні зійдуть росточки-
серця його перлинки.
Всміхатись будуть біля вікон
його душі зернинки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600084
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.08.2015
автор: кацмазонка