Ми зустрілися випадково -
Погляд душу наскрізь обпік!..
І застрягло у грудях слово,
Зупиняючи плину лік...
Скільки часу спливло відтоді!..
Скільки весен минуло, зим!..
Відспівало слізьми мелодій,
Відболіло грозою рим...
І ця зустріч - миттєвий спалах...
(Серце ж тьохнуло, як колись!..)
Та спокусу давно приспала,
Ти з покутою забаривсь...
Серце, тихо, мовчи, не треба
Ворушити старий вулкан;
Відпусти сум'яття у небо,
Не ступи у новий капкан!
Що горіло - давно погасло,
Що цвіло - поросло в бур'ян...
Де іржа, не сколотиш масла,
Якщо душу скорив обман!
Не тривож надаремне долю!
Йди собі, як колись... пішов...
Більш ніколи вже не дозволю
Розтоптати святу любов!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599647
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 14.08.2015
автор: РОЯ