Ой, Лельо, Ле-Лельо.
Ох, зваби б твоєї!
Краси, сили, чару -
Йому бути даром.
Ой, Лелько, крас-Лялько.
Навчи любить палко!
Дай ніжності, ласки -
для Милого казки.
Щоб стала я... Раєм!
Усесвітом! Плаєм!*
Припав щоб вогнЯно
Полель мій жаданий.
Щоб пив красу з личка,
голубив заклично.
В кохання зманивши,
любив!... світ змінивши.
Щоб вдвох Сонце звили
з палючої сили!
З іскринок-цілунків.
З нестримних шалунків.
Із ніжності світла.
З квітучого літа....
Ой, Лельо, ой Лялю!
Люблю я! Згораю!
///////////////////////////////////////////
[i]*Плай - плескаті гребені гір, відгалужень головних хребтів з пасовищами й скотопрогінними стежками в Карпатах; стежка в горах;
Леля - богиня кохання у слов"ян, втілення води, краси й жіночості
Полель - втілення вогню й чоловічої сили, коханий Лелі.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599599
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2015
автор: Мар’я Гафінець