Чом хмаринка біленька поспішає у вирій?
Чом тумани ранкові лягають в траву?
Чому серце так тужить, так тужить за миром?
Чому очі так часто пускають сльозу?..
Між степів ковилових, лежить юне тіло,
А у небі кружляють хмарки вороння,
Цьому хлопцеві вчора іще сонце святило,
Та воно враз погасло цій дитині зрання.
Ой ти, доленько - доле, не вернути дитину,
Лиш душа прилетить на батьківський поріг.
Він неначе родину, захищав Україну,
Та в степу ковиловім сивим смутком поліг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599572
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2015
автор: Віталій Назарук