Перше

Коли  побачив  притушене  світло  у  вікні  відразу  подумав,  що  не  сама.  І  знову  зустрітися  не  вийде.  Як  і  багато  разів  до  того.  Знову  простоювати  біля  двору  під  гавкіт  собак  і  погляди  людей,що  проходять  мимо  по  своїх  справах.  Вітер  гнітить.  Таке  відчуття,  що  він  зконцентрувався  на  мені  і  усю  свою  силу  спрямовує  на  мене.  Пробирає.  Досить  легка  шкіряна  куртка  зовсім  не  захищає  від  нього.  Поодинокі  листочки,  які  носить  за  собою  вітруган,  навіюють  ще  більшу  тоску  і  сумніви.  
«-  Чого  тут  стояти?  Для  чого  і  що  це  змінить.  Вона  знову  не  сама  вдома.  Проводить  час  за  спілкуванням  з  ним!»
«-  А  з  ким?  Точно  знаю,  що  він  є!  Не  може  бути,  щоб  не  було.  От  би  вийшов  тепер.  Побачити,  оцінити  свої  можливості  і  як  врізать  поміж  очей!»
 Ці  думки  взагалі  вихоплюють  останній  кисень  з  легень.
«-Закурю!»  Зімята  пачка  «Бонду»  у  ній  5  сигарет,  всього  5.  
«-  Мало,  бля!  Не  вистачить.»
 Світло  у  вікні  згасло.    Як?  Чому?  Вона  там  з  ним  і  вимкнули  світло???  
«-  Це  жах!  Трахаються…  Та  ну,  вона  ще  мала,  не  може  бути!  А  чого  не  може  бути,  по  -любому.  А  я  тут,  стою  як  бадилля  на  городі,  придурок!»
Світло  вімкнули.  «-Ну  і  що  то  за  світломузика?»  У  вікні  промайнула    тінь.  Легка  і  миттєва  ніби  казкова.  Лише  промайнула.  Може  побачила  мене,  що  тут  стою.  Задзвонив  мобільний.
 «-  Да,  мам!»
«-Та  в  Пашкі.»  
«-Вже  буду  йти!»
«-Скільки?  Та  ну!»
«-Ну,  всьо,  йду!»
«-Бля,  дванадцять,  треба  йти!»
«Полюбому  завтра  підійду  в  школі.  Підійду  і  скажу:  знаєш  мене,  я  за  тобою  давно  спостерігаю.  Мене  звати  Макс,  а  ти  Віруня,  так  же!  Йдемо  сьогодні  погуляємо  чи  в  кіно!  Ти  не  звертай  уваги,    що  я  менший  тебе!  Я  в  повазі  і  в  школі  і  на  районі,  в  кого  хоч  запитай!  То  що  йдем?»  А  як  відмовить…?


«-Блін,  знов  цей  вітер.  Ще  гірший  вчорашнього!  Треба  було  б  взяти  теплішу  куртку!».
«-Алло!  Да  мам,  вже  йду!»
«-По  -любому  завтра  підійду  в  школі.  Підійду  і  скажу…»


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599272
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2015
автор: Андрій Толіч