Болить за рідний край, о, як болить!
За те, що його тіло покремсали,
Що честь і гідність у крові скупали
Сини колишні. Де їх совість? Спить.
Болить за того кожного бійця,
Що його смерть взяла на полі бою,
Керована кремлівською рукою
І церквою московського жерця.
Та рана кожна воїна… пече,
Котру нанесла озвіріла зграя.
Ті сльози серце тиснуть обручем,
Що їх вдова і сирота пускає.
Болить отой без миру «Мінський мир»
І те, що хтось на бідах руку гріє,
Коли беруть солдата у ясир,
Коли пускаєш крик, а він… німіє!
Та вірю, прийде світло до вікна.
Пролиту кров.. Дніпра омиють води.
Засяє сонце – слави і свободи!
Хто сіяв смерть – пожне її сповна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599266
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.08.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)