Ой, летіла душа на Олімп до Богів,
Притомилась в путі, бо з далеких країв.
Примостилась спочить - річка йде з берегів,
Мочить крильця вода - додає тягарів.
Їй би щастя знайти та й метеликом ввись,
Та круг неї вогонь, тільки, знай, бережись.
Та круг неї стіна, нависа:"Ти змирись,
Не усім, бач, літать, до землі прив’яжись".
Гірко стало душі - мутить погляд сльоза,
А надія в ту ж мить підставля рукава:
"Ти поплач, коли так, - й потекла борозна,-
Але рухайсь вперед доки ти ще жива".
12.08.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599260
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2015
автор: Валентина Ланевич