Я би тебе спалила,
Викотила б яйцем,
Чорним в’язким чорнилом
Вмила б тобі лице,
На перехресті вулиць
Кинула б у рівчак –
Те, що колись минулось,
Втративши сенс і смак...
Я б утекла від тебе
Шляхом, що в лісі зник:
Під злотокосим небом –
Рейки, немов рушник...
Ранок, немов рушниця,
Дивиться з завіконь.
Вкотре мені насниться
Ніжність твоїх долонь.
Як я тебе палила,
Скільки звела отрут,
Як твої дивні крила
Вимачала в мазут,
Кинула в купу гною,
Мовби дурне пташа!
Ти ж все одно зі мною,
Ніжна моя душа...
Маска, застигла криком,
Виплюне згірклий біль.
Я розтулю повіки
І усміхнусь тобі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599115
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2015
автор: Леся Kürbis