Нанизування миті світлового року
Проходить через око океану.
Навмисна твердь води прорізує
Тіла чиїсь сичанням,
Вони ж всі сплять безмовно.
Зовсі́м, як речі, набряклі оловом мовчань.
Вдивляюсь у люстерко,
Воно бринить зізнанням темноти,
Бо я-це я, а в мороці збагненнім я-це ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599106
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2015
автор: Олена Ганько