[color="#2e750b"][i]Захворіла якось жінка,
Як за звичай, ніби грип.
Й каже мені: "Нумо, стрімко,
Поки й ти ще не охрип,
Збігай-но у супермаркет
І лимонів набери.
Й не дивися ти на марку,
Щонайкращі відбери.
Ну, пішов у супермаркет,
І лимони я знайшов.
Кращі, гірші, щоб без сварки,
Відбирати все готов.
Тільки глянь - навпроти мене
Чоловік теж позира,
І в пакетик, як і в мене,
Теж лимони відбира.
Але в ящику у нього
Ой, лимони - просто клас.
Я не зна йому для чого,
А для мене - в самий раз!
Ну, я думаю, що трішки
Почекаю – він піде
І до ящика до цього
Перейду й візьму усе.
І щоб хвильку потягнути
Я лимони - сяк і так...
Та дивлюсь мужик вусатий
Ніби робить точно ж так.
Я нервуюсь, я хвилююсь:
Чоловіче - ну вже йди -
Чоловікові дивуюсь -
Хоч лимонів залиши.
І коли терпець урвався,
Щоб усе йому сказать,
Я на дзеркало нарвався…
Зазрість вбила, вашу ж мать!
[/i][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598850
Рубрика:
дата надходження 10.08.2015
автор: AKM