Така я, мабуть, від природи,
Живу серед людей простих,
Мене сам Бог завжди відводить
Від лицемірних, підлих, злих...
Їх одиниці, і не варто,
Впускати їх в своє життя,
Вони для мене бита карта,
Яка відходить в небуття.
Навколо мене добрі люди,
Я завжди вдячна їм за те,
За те, що завжди поруч будуть,
За іхнє серце золоте...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598834
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2015
автор: LubovShemet