Дощ на спиці нанизував сон, плетучи візерунки химерні,
Хтось навпомацки в ніч, зворохоблений памяттю плив,
На пораду збирались в осідку етеру таємнім
Невсипущі боги, заваривши напиток із див.
Хтось у зшиток паперу поспішно записував вірша,
Що зродився з дощу, всіх минулих й прийдешніх злив,
Рвали ніч на шматки треті півні, бувало і гірше -
Коли штиль і посуха у безвітряній прозі слів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598831
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2015
автор: Лана Сянська