Я іду, як із туману,
Або йду, як із дощу.
Я спішу назустріч сину,
Я зустріть його спішу.
Може він до мене їде,
Може він до мене йде,
А, можливо, він у небі
Білим лебедем пливе.
І мене не зупинити
Ні вітрам, ані дощам,
Я нікому в цьому світі
Зустріч з сином не віддам.
Я спішу, хоч добре знаю,
Там могилка край села.
І берізка, що стрічає
Кожен раз мене одна.
І нічим нікому в світі
Мою не зміряти печаль,
Поселилася навіки
В моїм серці туга й жаль...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598274
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 07.08.2015
автор: геометрія