Що ж це, матінко, коїться?
Чом усе так складається?
Де знайти тихий затінок,
щоби там притаїтися?
Ти ж все, матінко, бачила.
Тільки сумно дивилась...
Чи ти може боялася,
щоби не розсварилися?
Зрозумій, моє сонечко,
що вже виросла донечка,
і давно вже полинула
у розкрите віконечко.
Вже тепер і я - матінка.
А ти краще у затінку
відпочинь, знайди в затишок
ту таємну шпаринку.
Линуть весни за зимами,
і уже поміж ними ми
з метушними турботами,
скучили за обіймами.
Хай забудеться, що болить.
Ми зупинимось лиш на мить,
щоб сказати щось головне...
І життя знов у даль біжить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597870
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.08.2015
автор: Юлія Сніжна