ДОДОМУ. . . (Провінціалка)



Валіза  в  руках,  заплакані  очі.
 Бігти  чи  йти,  не  розбирати  дороги.  
Шукати,  просити  притулок  у  ночі,  
Об  чужу  байдужість  збиваючи  ноги

Сукня  вечірня,  то  вже  ганчірка.  
Нею  підлогу  помити  страшно.
 Твого  щастя  засипана  нірка,  
І  дощ  з  проблем  ллється  рясно

Спіймати  перший  трамвай,
 І  тихо  й  самотньо  сидіти  в  вагоні.  
В  голові  кричить  божевільним  фальцетом:  «Прощай»  
Кохання,  мов  в  дурнім  фейлетоні

Вокзал.  Гаряча  кава  три  в  одному,  
І  булка  з  невідомим  змістом  
Додому…Додому…Додому  
Нажерлась  доста  фальшивим  містом.

©  Леся  Приліпко,  24.05.2015  р.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597861
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2015
автор: Леся Приліпко-Руснак