[i]Щось терпне...
Не боліло ще, повір!
...Розгойдується вічність на повіках...
Ось зараз...
ти прокинешся і зір
пилок впаде на охололі втіхи.
Зберу їх
я губами.. поки спиш...
І затамую у собі дбайливо.
Щоб якось
від нестерпного "Облиш!"
мій світ не обірвався знов вразливий.
Зігрію
ці пригаслі сльози мрій...
Заворожу їх ніжно вдихом-дотиком.
Й самотність
(ледь торкнувши спогад свій)
тобою повним розіб"ю я подихом![/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597857
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2015
автор: Мар’я Гафінець