Вже тліли зорі як сухезний хмиз.
Хтось як Петра-голівонькою вниз.
Хтось навіть півні тихо половив,
Хтось хрест швиденько в хмиз пересушив.
І не потрібно знов чекать Нерона,
Розпнуть самі, що ти біла ворона.
Є церкви, де дверей не зачиняють,
А є такі, що й Бога не впускають .
Вже тліли зорі, і Нерони всі
Садили кедр між кулями в війні.
Ловили півнів, щоб пустити кров...
А світові потрібна лиш любов!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597809
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 04.08.2015
автор: Відочка Вансель