Сонце косу розплітає,
Бо за обрій вже лягає.
Коса його ще променить,
Але сон прийде за мить.
За обрій хмарка заглядає,
Сонну дівку споглядає,
Цікаву Сонце пристидить
І червоніє вона вмить.
Вітерець тоді стихає,
Що і лист не колихає,
Ще дружньо птацтво гомонить,
Та затихне все за мить.
Лиш соловейко не змовкає,
Він колискової співає,
Тоді й комар вже не пищить,
Бо зійде зірочка за мить.
Швидко мить та наступає,
Скарб за обрієм палає,
Загравою півнеба пломенить -
Всіх зачаровує ця мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597786
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2015
автор: Віктор Невірковець