ПОШЕПКИ.
Кажу пошепки: до побачення.
Хоч і зустрічі ніби не було.
Тільки здалеку щось маячило,
Ніби тихим гомоном чулось.
Та яке тепер всьому значення,
Коли просто з очей тікаєш
Вже набридли тобі ті побачення,
У яких лише я чекаю.
Рік за роком, як хвиля за хвилею,
В безкінечній розлуці минають.
Миті зустрічей серця із милою
Мимо мене частіш пролітають.
Все здавалося, що досягнуте,
Що в долоні, м’якенько, опуститься,
А насправді лиш тільки «здавалося»
І ніколи насправді не збудеться…
Дурне серце у казку повірило,
Дурна думка прикрасила мрією,
А разом покривали це марево
Осяйною на щастя надією.
Кажу пошепки: «до побачення!»
Хоч давно, -віч – на віч, - не стрічаюся.
Та яке тепер цьому є значення?!
Я назавжди, назавжди прощаюся!
03.08.2015 18:04:37
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597727
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2015
автор: dovgiy