Кожна могила – це вже історія,
Епохи, століття чи років.
Згадана чи забута меланхолія,
Щось на зразок не бачених богів.
Землею поглинуті думки всі,
Втрачені діти, батьки, кохані.
Написані фарбою на плиті
Дати життя – подиху останні…
Що в смерті такого?
Її пережить не можливо,
Що в смерті страшного?
Від неї втікають квапливо.
Та навіть найшвидші атлети,
Найхитріші у світі уми,
Найбагатші: хто має білети,
Від неї втекти не змогли…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597607
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.08.2015
автор: Олена Бобрик