-Стільки років... Ні цвіту, ні плоду...
Я не зміг тебе досі забути.
Бачив фото. Не втратила вроди...
-А для мене минуле - отрута.
-Ти в он-лайні блакитним моргаєш,
І я теж. Значить оба мобільні...
Інформації нуль в тебе. Знаєш...
Сподіваюсь на краще. Ти вільна?
Старість скоро. Здоров'я ні в біса...
Маю хату, є бізнес, машина.
Та самотньо...Живу біля лісу.
Як ніколи потрібна дружина...
Я по справах приїхав в столицю.
Зараз їду в метро...Розірве...
Де ти є? Я так хочу зустрітись!
- Не спитаєш як син наш живе?
- То все нерви. Мабуть вже дорослий?
Ой! Та що я? Ну так, 26...
Подарунки не куплені...Тости...
Мій характер ти знаєш. Це злість.
Ти, напевно, навчилась прощати?
То не зрада. В душі ж була ти!
Якби знав де солому кидати...
Та й не можна ж палить всі мости!
- Я також у столиці...- Та що ти?!
Доля це! Ми повинні зустрітись!
Хочу бачити! Тішуся...Чути!
Ми ще зможемо порозумітись!
Ти мені напиши. Де? Хрещатик?
Там кав'ярня є, поруч Майдану...
- Я щаслива дружина і мати.
У Парижі. Кохаю й кохана.
- ...
Valentyna Uroda 02/ 08/2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597553
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2015
автор: Гонорова пані