Ми якось звиклися з отим страшним АТО.
Бо гул війни не чуєм, він десь там – на сході.
Але не всім везе, хто грає у лото,
Не всі живі і непоранені приходять.
П’ємо вино собі, смакуємо плоди,
Усі купуємось на світову приманку.
А десь там воїн... спраглий... просить лиш води…
І молить Господа дожити до світанку.
Видать, родину тільки горе тяготить,
Коли вогнем прошито тіло їх солдата.
А як же ми? Як ми? Нас совість не болить?
Невже і справді їм не маємо що дати?...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597502
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.08.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)