Я вишила на долі позумент,
Не золотим, а білим та червоним.
Життя спадало подихом з імен,
На золотаві та багряні крони.
Я лише чорні нитки не знайшла -
Заплуталась канва з ночей на п"яльцях,
А доля павою усе пливла,
Як тихий день у сонячному танці.
Я ще смарагдів кинула разок,
Щоб очі сяяли, хоч і сльозою,
Коли шовковий втратила клубок,
Чи покотився може, за грозою?
Розсипались намистом, як горох,
Мої роки чудові, невгамовні.
Купаємось у них з тобою вдвох,
Моя любове...Місяць, глянь, уповні
Поблажливо поглядує згори,
Як я плекаю пристрасть та бажання.
Тож не покинь мене, з собою забери,
Мене й моє яскраве вишивання.
02.08.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597448
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2015
автор: Лина Лу