КОЛИСЬ НАС НЕБО ОБВІНЧАЛО

Зелене  листя  пожовтіло...
Вже  осінь  в  шибку  зазира.
Змалює  золотом  на  диво
Дві  наші  долі  обвінча.
І  закружляє  в  круговерті
Буденність  нашого  життя.
Лише  обійми  ті  відверті
Ми  пронесем  у  небуття.
Співають  трави  про  кохання
І  припадають  до  землі.
Сплетіння  тіл  у  росах  зрання
І  злети  в  небо  до  зорі.
Пожовкле  листячко  літає,
До  ніг  лягає  полотном.
Знов  наші  доленьки  вінчає
Туманом  сивим  над  чолом.
А  завтра  сніг  впаде  на  скроні,
Змалює  в  косах  сивину.
Колись  нас  небо  обвінчало  
В  щасливу  доленьку  одну.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597262
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2015
автор: Зоя Журавка