Насупилася Сонечко – за обрій.
Знов сутінками вечір розпалю.
Небачена з'являється печаль,
Мабуть за те, що я люблю
Поезії не підняту вуаль.
Не знаю, чи бувають щасливіші,
Кого строкатим долям колисати.
У нас насправді народились вірші,
Немов дітей - від серця не забрати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597199
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.08.2015
автор: Андрій Ключ