Зелене світло,- вихід із тунелю
Не вірять люди, - вихід всюди є.
Якщо він зміг навпомацки у двері
Не ранити клітинки, без ує.
Квіти кохання,- білий цвіт конвалій
У листячко як очі у більце.
Сила безмежна витягне з реалій
І поєднає душі у кільце.
-Ді, прокидайся! Вже майже ніч, чи може ми поїдемо додому?
-А ми де? Ми ж вдома, лягай спати, надумався будити мене на ніч.
-Я не вважаю квартиру домом, в якому не можно виспатись, якщо ти передумала йти до того клубу, то може і на краще, навіщо тобі те все..
-Ти куди?
-Я на вулицю, я не піду туди без тебе, твої танці на стінах теж чудові, правда, є такі моменти, над якими треба працювати, але ти моя і в цьому індивідуальність.
-Не пущу!
-Ді, йди поспи, вже скоро ніч, даремно я тебе будив, я ж просто обіцяв, треба було відкрити той бар з текілою і все на цім.
-Я не хочу нікуди йти, вчора хотіла, а сьогодні не хочу. Ну, давай подивимось тєлік, якийсь серіальчик, я закину на тебе ноги, ну, хочеш пива.
-Ні, я не хочу, одягайся, ось, твої круті штани, одягайся, швиденько, а то посваримось і хтось буде плакати, а хтось веселитись, хотіла вчора, а сьогодні забулась, одягайся, і не думай, що завтра тобі болітиме голова, а післязавтра мені буде тошно від цього всього. Одягайся!
-То ти хочеш посваритися, давай, починай! А я не хочу, може я вагітна, може мені не можно вдихати щось у свої легені, може мої очі втомлені, хочеш туди йти? йди! Я не благатиму залишитись, і не думай що ти мене осідлаєш, як Грозу і розпустиш гриву.
- То так?
-Так!
-Відпусти, відпусти, я не хочу твоїх цілунків, відпусти, мені боляче.
-Це минеться, я просто дуже хочу зацілувати жінку, яка носить в собі мою дитинку, Ді, пробач, я ж лише хочу урізноманітнити наше життя,
просто після двох годин.. ну, не видко,що ти вагітна!
Так, я спланував, раз ми у місті- підемо десь, а завтра ти цілий день будеш швендяти цими вулицями, а під вечір ми додому, і не сердься, я теж, теж вже не хочу нікуди йти, хочу прикувати тебе до ліжка і цілувати цілувати цілувати, хочу ніжити тебе аж поки ти не розтанеш, аж поки льодовик не розіллється водоспадами по схилах і рівнинах..
-Стоп, ми йдемо, добре, я згідна, ходім швидше, а то мене і справді туди не пустять.
-Ну, через сім хвилин ніхто нічого не закриє, та й там у тому клубі вхід не має часу, Ді, сім хвилинок.
І справді, через три години нічого не змінилось, двері були відчинені. На вході у нас попросили якусь карточку, у мене такої не було, та в Ореста знайшлась саме такого кольору. А колір там зовсім не має значення, від того світла, що засліпило мені очі туманом, все одно не видно нічого, чи в тебе зелені очі, чи сірі, це зовсім неважливо. А ще, ще там треба кричати на вухо, якщо ти захочеш в туалет, бо якщо не покричиш, то..,-краще прокричати.
Ми піднялись на другий поверх, там було трохи спокійніше, прямо як
в театрі, тільки сцена трохи інша. Грала гарна музика, вона трохи увійшла в моє серце і залоскотала, я глянула вниз, і справді, там, там були одні чоловіки, і одна жінка на сцені, та така гарна, така гарна, що я зрозуміла, я теж би на місці чоловіка залишила той халат, а про юшку і мови нема. В той момент я не жалкувала, що сім хвилин зробили свою справу і я піднялась і покинула ту трущобу.
Танець. Дівчина виконувала танець, її рухи могли звести з розуму кожного чоловіка, я глянула на Ореста, він був спокійний, але, але десь там венки рухались швидше, його кров змінювала колір, десь там, далеко далеко, але я відчула наскільки він хоче довірити мені свої очі, десь там я зрозуміла як можно любити поглядом, не торкаючись навіть кінчиком пальця тих блискучих тоненьких ниток. Я дуже любила свого чоловіка, але я чомусь його не ревнувала, я розуміла, що я ніколи не виконаю такого танцю, я розуміла, що в його рухи вкладено не один день і навіть ніч, та я розуміла, що йому приємно і я довірилась йому. А вона танцювала і танцювала, вона ні на одну секунду не залишила свій подіум, ні один чоловік не пхав їй гроші в трусики, вона була королевою, нічною королевою балу, і якщо хтось скаже, що там збираються голубі, то, я тепер можу поспорити, там, там бираються чоловіки, які люблять очима спостерігати за красою, яка увібрала в себе світ в одній особі. А далі, далі Орест зав'язав мені зелеий шарф на очі і повів, ніби вкотре до шлюбу.
Я нічого не бачила, зовсім, та відчула, як мій чоловік посадив мене у розкішне крісло, поправив моє волосся і хтось крикнув, так, так, це кричала жінка, я чула кроки, грубі кроки, пахло чимось незрозумілим, в цей момент до мене підступив страх, та мій Орест стис мою руку, і я зрозуміла що все в порядку. Ще через деякий момент хтось задихав дуже близько біля мене, моє єство напружилось як натягнута струна, я відхилила голову назад і подих щез. Тут десь біля мене хтось займався сексом, так, не коханням, саме сексом, я не бачила чи та жінка була такою ж гарною, може колись Ореста і запитаю, та, в цей момент хтось зняв пов'язку.
Що то за терапія? Не знаю, я закрила очі і відвернула голову, та той, знову наблизився до мене зі своїм важким диханням, я дивилась йому в упор, він робив мені виклик,його очі говорили -ну що, янгол, та знай, ти така ж як і я, така ж а може і гірша, і взагалі, я плював на твою мораль, - він так пильно дивився мені в очі, довго довго, потім кинув щось з рук і як крикнув- заберіть її, заберіть її, я не хочу бути з нею! І в той же момент забрали дівчину і він теж зник, просто зник. Орест різко встав,зав'язав мені очі і -Додому!Досить, прогулялись і досить!Додому!
Іноді, іноді ситуація виходить з під контролю. Хтось підійшов до Ореста і запросив ось сюди.
Там я відразу зрозуміла, що в кімнаті займаються тим же, чим і в тій, я зняла пов'язку, переді мною стояла жінка з диким поглядом в очах, я відразу зрозуміла, що вона тут керує. Їй не дуже сподобались мої очі, я відчула, що при першій же нагоді вона захоче мене принизити і вона посміла провести своїми руками по руці мого Ореста, тут я вскипіла, ще б одну секунду і вона би пожалкувала про це, та її змирили без мене, стільки чоловіків мали одну жінку, а їй було все мало і мало, мені набридло це, та й Орест притис мене до себе, і ми побрели геть. Геть з того бару. В інший.
Я трохи стомилась від тої прогулянки, не помічаючи ковток за ковтком я випила цілий келих білого крепкого вина, ми забулись повечеряти і я відразу сп'яніла.
-Оресте, відвези мене додому, я хочу в ліжко, мені болять ноги і крутиться в голові.
Та Орест сховав мої очі і відкрив лише .. знову.. знову теж саме, юна дівчина.я уявила її тіло до цього, до цього,-біле, духм'яне, гарне тіло, та тепер, тепер на ній не було живого місця, та це, це все за згодою, ніхто не входить в такий клуб не маючи тої карточки.
В той момент я захотіла не просто додому, я захотіла у хлів до коней, або краще на озеро до птахів. Орест, навіть зрозумів, що я згідна їхати туди вночі..
По дорозі я зрозуміла, що я найщасливіша жінка у світі. У мене є Він!
Моя ніжносте.. Моє сонце!
Дякую, Боже!Два вихідних з коханою людиною!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597012
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2015
автор: Ольга Ратинська