Жінка-квітка
розпускає свої пелюстки
лиш з ніжними доторками
вранішнього сонця.
Твого сонця,
чуєш, Ти?
Так, ти.
Тобі не здалося.
Тому,
коли ти до неї приходиш,
а вона мовчить,
скрутившись на ліжку
в калачик.
Це означає,
що її пелюстки,
ще не побачили твого сонця.
А як побачить,
то зацвіте,
так як у перше,
так як ніколи.
Волосся її золоте,
Лиш прикриває тіло оголе...
...не скривди її
пухкі вуста,
тонкі стебла її зап'ястя.
Бо, ця жінка - квітка,
така п'янка,
і ароматом своїм
приносить щастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596959
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2015
автор: Катерина Пташка