*****

Посередині  бурхливої  річки,
що  за  горами  на  краю  землі,
плавала  діва  зі  станом  смерічки,
в  дуже  малому  й  крихкому  човні.

Били  об  човен  нестримані  води.
Діву  неначе  в  гарячці  трясло.
Хто  заподіяти  міг  тої  шкоди?
Як  на  край  світу  її  занесло?  

Пошуки  правди,  прагнення  віри,
новим  залишились  на  серці  клеймом.
Рівень  відрази  та  недовіри  
до  горла  дістав,  затиснув  ярмом.

Солодко  жити  тому  в  цьому  світі,
хто  не  цікавиться  зовсім  нічим.
Хто  в  хаті  з  краю  живе  десь  в  повіті,
і  на  всі  біди  говорить"грець  з  ним!".

Та  відчувала  та  діва  інакше.
Серце,  мов  птаха,  рвалось  із  грудей.
Краще  в  безодню!  На  край  світу  краще!
Подалі  від  ницих,  жорстоких  людей!

Ось  звідки  човен  і  річка  бурхлива.
Хто  винен?  Ніхто.  Все  зробила  сама.
Забудуться  очі  й  усмішка  нещира.
Ці  води  вже  близько....  І  болю  нема....

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596802
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.07.2015
автор: Юлія Сніжна