А завтра розплітає те сьогодні,
Минуле змили ріки повноводні,
Розкраяно життя наполовину,
Розпорото мов латану свитину.
Які шматки уквітчували долю?
Яке колосся серед того поля?
Яри між трав сховалися підступно,
Знайти один, то й інші невідступні.
Чия вина запалить тихий вечір?
Чия жура знесе гніздо лелече?
Тамує біль у ніч несеться погляд,
І знову чути невблаганну долю.
Та все ж таки чекаємо на завтра,
І віримо - відступить темна хмара.
За сонця промінь осяйний готові
Шукати світла не в одній діброві.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596561
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.07.2015
автор: Траяна