Зелені коники вистрибують з-під ніг
коли по стежці йду.
Беззахисні.Мене не бійтесь.
Я вас малих не розтопчу.
Метелики один за одним
летять-сідають на плече.
Сідайте-підвезу додому,
бо сонце вас живцем спече.
Мурахи бігають-шукають
краплинку де-небудь роси.
Нема дощу і хмар немає.
Де в полі їм знайти води?
Мені так шкода душ маленьких-
мурашок,коників,жучків.
Земля порепана від спраги,
не дочекатись їм дощів.
"Петрів батіг"так й не розкрився.
На стеблах мертві квіточки.
Полин гірчить,в пилу умився.
Нема чим дихати й вночі.
Роси нема.Не хоче небо
спасти маленькі душі їх.
Ідіть за мною по стежині.
Дійдем до річки-будем жить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596207
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.07.2015
автор: zhmerinchanka