Біжать роки невпинно по дорозі.
А я тебе, мій голубе, люблю.
Лиш серце неспокійне у тривозі:
Надії, чи в горінні не спалю?
От тільки ночі тягнуться роками.
І мрії відлітають у блакить.
Та відстань не коротшає між нами.
Чи доля з нами, граючись, хитрить?
А, може, покарать за щось хотіла,
Щоб жалю двом серцям іще завдать,
Любов в серця уміло поселила,
Всміхаючись, на все це споглядать?
Любов не терпить витівки ці долі.
Повіривши у дійсність, вже летить.
Не може бути довго у неволі...
Тепер її уже не зупинить.
Хай у дорозі підсобить попутний вітер.
І ти відчуєш цей політ душі.
Хоч долі це такий болючий витвір,
Та щастя неймовірне у житті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596171
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2015
автор: Н-А-Д-І-Я