Мене ніхто вже не чекає,
Не виглядає із доріг,
І вітер снігом замітає
Холодний батьківський поріг…
А стільки радісного сміху
Вбирав у себе рідний дім!
Твої онуки – твоя втіха,
І місця вистачало всім…
Наш батько – лагідний і милий,
Як нас усіх він зустрічав !
Де брав свої життєві сили,
Що й при хворобі жартував ?
А поряд з батьком – я дитина,
Враз забувалися роки,
Батьківська хата – це святиня,
Як дотик рідної руки…
Без батька в хаті біль і смуток,
Бо він не прийде вже сюди,
Мій рідний батьку,незабутній,
Ти в моїм серці назавжди…
Вже дому рідного немає,
На перехресті всіх доріг,
І вітер снігом замітає
Чужий нам, батьківський поріг...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596034
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2015
автор: LubovShemet