Між турбот й сподівань, між страхів й сум'яття,
Ми про себе і час забуваєм.
В перепонах буття, пропливає життя,
Та ми досвід і гарт здобуваєм.
А життя, як вода, дуже швидко сплива,
До кінця воно всіх наближає
Озирнись і забудь, що було вже нема,
Сьогодення ж завжди надихає.
Бо ж сьогоднішній день-найцінніший наш скарб,
Не втрачай, бо ж і він не вернеться.
Сенс життя, його мудрість і гарт
Сьогоденням тобі усміхнеться.
І про завтра не дуже журись,
Не прийшло воно ще, не настало.
Сьогоденням живи і йому лиш корись,
Бо ж миттєвостей в нас дуже мало.
Кожну мить бережи і не дуже гріши,
І проблеми не звалюй на інших,
Бо ж причини невдач, у тобі всі вони,
То ж оцінюй їх сам правильніше.
То ж живи й пам'ятай - не в майбутньому рай,
В сьогоденні, в цю мить і хвилину.
І за справи берись, і у них поринай,
Бо ж життя в нас в цім світі-єдине.
Між турбот й сподівань, між страхів й сум'яття-
Забувати про себе ніколи не треба.
Все, що є- відпливе, відійде в небуття.
Лиш Земля вічна, Сонце і Небо!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595590
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 24.07.2015
автор: геометрія