Ліжко в лікарні, в пустій палаті,
Один, як перст, сусіди йдуть додому…
Лежу на ньому в синьому халаті,
Я так люблю помріяти самому…
Сторінка за сторінкою життя,
Підйоми вгору, інколи падіння,
Таким напевно є земне буття,
Для люду цього – Божого творіння.
На цій землі з’явились ми на світ,
Щоб хрест нести по обраній дорозі,
Отой відрізок – скільки кому літ,
Прожити нам з дияволом, чи в Бозі.
Свої болячки нажили самі,
А лікарняне ліжко – порятунок,
Хворіємо, чи маримо в «вогні»,
Та все ж життя людини – це дарунок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595553
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.07.2015
автор: Віталій Назарук