Жабеня і Місяць

У  смердючому  болоті
Що  не  має  в  ньому  дна
В  осоці  на  околоті
Проживало  жабеня

Кожен  вечір  із-за  хмари
Срібний  Місяць  виглядав
Жабеня  було  в  ударі
і  співало  в  сім  октав.

Закохалось  жабенятко  
В  срібний  Місяць...  Ну  і  що?
І  співало,  й  шло  в  присядку,
Щоб  не  було,  абищо...

І  закохано  дивилось
В  небо  чорне  догори
Хоч  зустрітись  не  судилось
За  те  чутно  навкруги

Про  це  дивнеє  кохання
Журавель  якось  почув
Підійшов  якось  із  рання
Жабенятко  -  тільки  й  був...

То  ж  коли  у  вас  на  серці
щось  там  може  загуло
Не  влаштовуйте  ви  герці
щоби  гірше  не  було

І  не  квакайте  даремно
Бо  накличете  біду
Про  любов  мовчіть,  напевно.
Ну  а  я  собі  піду...

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595359
Рубрика: Іронічні вірші
дата надходження 23.07.2015
автор: AKM