Вдихаю твій запах
божественний, земле,
Малюю в уяві квітучу і вічну
весну.
Коли у душі моїй сонце
яскраве воскресне,
Я в жертву його тобі, рідная,
принесу!
Достиглим зерном милуються
втомлені очі,
Від золота зерн я в мрію, мов в
кому, впаду.
О як же тріпочеться серце у
ритмі охоче
Під пісню вітрів і танець гілля у
саду.
Медово-блакитне увечері небо
на губи
Поллється солодкою фарбою,
мов у раю!
О як же без тебе, моя
Батьківщино, я буду?
Без тебе й хвилини, кохана, я
не проживу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595104
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.07.2015
автор: Поправка Юлія