Незабутня Вітчизно моя,
Як це сталось, що я не з тобою,
Чом ті сильні вітри,
Мене гнали в світи,
Мою долю зв`язали журбою.
Не змінити того, що було,
Вся дорога обмотана дротом,
На ніякі боки ,
Не втекти навтрошки,
Вже немає назад повороту.
Ех ви мандри тяжкі,
Ви далися в знаки,
Не спинити, ані подолати,
Дули в спину вітри,
В чужину занесли,
Залишилась душа в рідній хаті.
Посивіла вже руса коса,
І поблякли мої карі очі,
Не вернеться весна,
Вкрала все чужина,
Ті роки молодії дівочі!
Молю Бога з`єдняти мене,
Щоб безсмертна була я з душею,
То ж з`єднай нас в одно,
Подаруй нам крило,
Хай несе нас у вись над землею.
Стануть мандри легкі,
Бо і ми, як вітри,
Не спинити, ані подолати,
Ми, як зорі ясні,
Засіяєм вгорі,
Україну згори споглядати! !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595080
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2015
автор: горлиця